Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Эээй, чувачки и чувачки! Какие дела, как жизнь? Батя курит и не парится, а я сегодня приперлась со своей наколотой историей, пацаны! Ну, садитесь поудобнее, насыпьте поп-корн, а я вам расскажу, как я наркоман-комик стала волонтером. И да, наркоман-комик - это я, так просто называю себя по жизни. Давайте начинать!
Всё началось с того, что я залетела на закладки, и это был сильный глюк, чуваки. Я юзала всё, что попадалось под руку - от грибов до геры. Но однажды, когда я уже считала себя экспертом по накачу, мне пришла мысль - а почему бы не помочь другим наркоманам? Ведь курение белого и геры может быть небезопасным, братва.
И вот с тех пор я решила стать волонтером, чтобы делать хорошее дело и помочь наркоманам. Я узнала о центре реабилитации, где помогают зависимым людям выйти на чистую линию. И несмотря на свою собственную зависимость, я решила пойти на встречу со судьбой и стать их подопечной.
В центре меня провели по комнатам, показали, где буду проживать, и сказали, что я могу быть полезной в кухне. Ну, что ж, курение всё равно глаза не колет, так что почему бы не попробовать что-нибудь новенькое?
С первого дня я влилась в наркоманскую команду и старалась делать всё на совесть. Я замешивала супы, готовила обеды, вытирала посуду. А когда у пацанов глюкало, я подбадривала и разбавляла своими наркоманско-комическими шутками.
Но самое интересное началось, когда однажды вечером, когда все уже собрались на ужин, у меня возникла идея провести для наших подопечных наркоманский квест. Я собрала все свои драгоценные закладки, добавила парочку грибов для острых ощущений, и начала готовить квест-прохождение.
У нас было шесть комнат, по каждой из которых нужно было пройти, решая головоломки и выполняя задания. В каждой комнате были различные намеки на следующую и вкусные закладки. И конечно же, я не могла упустить возможность добавить моего друга - геру, в последней комнате. Какие же наркоманы могли пройти такой квест без окончательной дозы эйфории, братаны?
Итак, наркоманский квест начался. Все наши подопечные были в восторге! Они решали головоломки, смеялись над моими шутками и получали свои заслуженные закладки. Когда мы добрались до последней комнаты, все уже жадно тянулись к гере, а я не могла не похвалиться, что весь этот шедевр создала я - наркоман-комик.
«Братишки и сестры, вы прошли наш наркоманский квест с достоинством! Мои аплодисменты вам, дамы и господа!» - провозгласила я, сияя от гордости.Увидев мою радость и восхищение, наши подопечные не сдержались и начали аплодировать. Да, мой план зашел на ура! Я ощутила, как адреналин проникает в каждую мою клеточку, и это было нереально круто.
Но самое важное - это то, что квест помог восстановить их духовное равновесие. Они нашли новую мотивацию в жизни, поняли, что вместе можно преодолеть все преграды, даже если это глюки после сиганувшего жесткого заклада.
Теперь наркоманы не просто ждут ежедневной дозы, они стремятся к самосовершенствованию, к новым закладкам в жизни. И я горжусь, что внесла свою долю в этот процесс. Неужели можно было представить, что наркоман-комик станет волонтером и поможет наркоманам найти новый смысл в жизни? Я, по крайней мере, никогда не думала, что это станет реальностью. Это опасно и может уничтожить вашу жизнь. Но в моем случае, курение закладок и использование геры, привели меня к самой неожиданной и захватывающей жизненной ситуации. Так что не бойтесь сделать свои шаги к переменам, и кто знает, что вас ждет на самом деле? Мир наркоман-комиков и настоящих героев ждет вас!
